ФУНДАЦІЯ
УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОЇ
СПІВПРАЦІ
ПАУСІ

П'ять років громадського бюджету у Польщі

повернутись
30 травня 2016
В травні 2011 року рішенням депутатів міської ради міста Сопот було прийнято рішення про запровадження в місті партиципаторного бюджету.

Декілька років тому ми запитали мера міста Сопіт Яцека Карновського стосовно того, чи в місті міг би бути запроваджений громадянський бюджет. Він відповів, що проект бюджету міста «вивішується» на сайті за місяць до його прийняття і кожний охочий має право подати свої зауваження стосовно нього. «Нам дуже приємно, коли мешканці приходять і надають свої зауваження стосовно бюджету, але, нажаль, роблять вони це вкрай рідко». Він також додав, що в Польщі діє закон, згідно з яким розпис міського бюджету затверджує міська рада, а не мешканці, натомість, рада міста охоче приймає зауваження та пропозиції громадськості. Після чергової перемоги на виборах ми знали, що завдання з запровадження партиципаторного бюджету в Сопоті буде не з легких. Тоді це було щось зовсім нове. Однак, вдалось переконати депутатів в необхідності запровадження такого інструменту в місті і 6 травня 2011 року було прийнято резолюцію щодо реалізації партиципаторного бюджету в Сопоті. Позитивний приклад міста Сопіт надихнув інші міста і на сьогоднішній день цей інструмент бюджетування використовується в понад 180 польських містах і місцевостях.

– Таких темпів не спостерігалось в жодній іншій країні – говорить Єва Стоклуска з Лабораторії Суспільних Досліджень та Інновацій «Сточня». Громадянський бюджет є першим інструментом партиципації, який в такому великому масштабі дозволяє активізувати «звичайних» мешканців, що жодним чином не пов’язані з громадськими організаціями. Протягом останніх двох років такий бюджет у Варшаві збирає понад 160 тис. активних громадян. Доволі часто проекти подають люди, які раніше високою громадською активністю не відзначались.

Запровадження партиципаторного бюджету принесло неочікуваний ефект. Він ніби «сколихнув» міську раду, де бюджет йшов уторованим шляхом, оскільки створив більше можливостей для залучення мешканців до процесу, навіть якщо іноді це de facto відбувалось в наказовому порядку – додає Єва Стоклуска. – Деякі не могли уявити собі, як це все відбуватиметься, однак, з часом, помітили, що «не такий страшний вовк, як його малюють» і що цей інструмент є навіть корисний для міста. В певній мірі, громадянський бюджет дисциплінував владу, чого навіть ніхто не очікував. У Варшаві, наприклад, проявилися різноманітні конфлікти та недоліки, зокрема, з боку місцевих органів влади. Люди були незадоволені, коли в процесі перевірки їх проекти було відхилено, коли не було дотримано термінів або порушено положення. Все це призвело до того, що міський голова змушена була провести зустріч з авторами проектів, а міськрада – внести зміни у внутрішню організацію процесу, що, сподіватимемося, допоможе уникнути конфліктів і незадоволення в майбутньому.

Черговими містами, які перейняли естафету від Сопота, були міста Лодзь та Домброва Гурніча.

– Завдяки запровадженню громадянського бюджету люди побачили можливість впливати на рішення, які приймаються, і на вибір інвестицій, які реалізуються – вважає Лукаш Приковський, який брав участь у запровадженні партиципаторного бюджету в мікрорайонах міста Лодзь в рамках проекту «Голос мешканців Лодзі також рахується», а сьогодні є уповноваженим з питань громадських організацій в міський раді. – Консультації з громадськістю та громадські слухання не передбачали такої можливості, до цього часу такого інструменту не було. Що стосується результатів та ефектів процесу, в Лодзі, наприклад, було створено woonerf (вид публічного простору, який поєднує в собі функції вулиці, пішохідної зони, паркінгу та місця зустрічі мешканців), проект якого було подано в рамках громадянського бюджету і який лише завдяки цьому механізму був втілений у життя. Незабаром буде реалізований проект «Міський велосипед», який також було обрано в рамках громадянського бюджету і який має всі шанси змінити місто в цілому. Бюджет дає шанс саме таким проектам і заходам.

– В місті Домброва Гурніча завдяки громадянському бюджету вдалось покращити комунікацію між державними службовцями та мешканцями – говорить Пьотр Дригала, керівник міського Бюро громадських організацій та громадянської активності. – Для нас основною метою було, загалом, збільшення кількості малих інвестиційних проектів, оскільки великі в нас вже були. Саме тому в рамках бюджету ми відмовились від загальноміських проектів і вже через декілька років можемо стверджувати, що це було слушне рішення, оскільки завдяки цьому з’явились, наприклад, нові дитячі та спортивні майданчики. Завдяки громадянському бюджету міськраді вдалось виявити суперечливі процедури та плани, а також розбіжності в компетенціях. Окрім того, бюджет довів необхідність мікрорайонів в цілому та необхідність функціонування рад мікрорайонів. В Домброві Гурнічей ми зробили ставку на форуми в мікрорайонах, в рамках яких відбувались дискусії та зустрічі мешканців. Ми хочемо й надалі продовжувати цю традицію. Важливо, щоб всі проекти були представлені в більш ширшому контексті, оскільки погано, коли подання проектів відбувається без загального бачення – тут стоянка, там спортивний майданчик. Саме тому ми не виключаємо відмови від прямого голосування. Якщо мова йде про невеликі інвестиційні проекти, то на сьогоднішній день їх вже вдосталь. Можливо слід спочатку проводити голосування за пріоритети?

Без огляд на існуючий досвід організації процесу запровадження і реалізації громадянського бюджету, його рівень та якість в багатьох містах, як і раніше, залишають бажати кращого. І Сопот тут не є винятком.

Потенціал громадянського бюджету набагато більший і не обмежується лише поданням проектів та голосуванням за них.

Коли ми запропонували запровадження такого інструменту в Сопоті, ми хотіли, щоб завдяки громадянському бюджету отримали підтримку процеси сталого розвитку, зокрема, процеси, пов’язані з охороною навколишнього середовища та клімату. Ми хотіли, щоб мешканці були зацікавлені в великих інвестиційних проектах, реалізацію яких вони вважали непотрібною. Передбачалось, що цей бюджет стосуватиметься більше, ніж 1% витрат. 1% було запропоновано лише для започаткування даного процесу.

– Для всіх бюджетів корисною була б наявність мінімальних стандартів – говорить Єва Стоклуска. – Деякі елементи необхідно упорядкувати та встановити певні рамки, щоб не було як в місті Груєць, де цей процес являє собою абсолютно неконтрольований плебісцит, який проводиться за допомогою місцевих ЗМІ та Фейсбуку. Найбільшим викликом в цьому процесі є зміна ментальності. Є міста, в яких люди розуміють поняття «партиципація» і де для організації процесу громадянського бюджету застосовується розумний підхід. Натомість є й такі міста, де акцент робиться лише на піар, де організація процесу є безглуздою, а під гаслом партиципаторного бюджету ми бачимо намагання залучити громадян до обговорення питань самоврядної громади.

Громадянський бюджет може сприяти побудові комунікації між мешканцями, оскільки його реалізація буде чудовою нагодою для зустрічей, знайомств та обговорення проблем міста. Отже, цей інструмент допоможе розвивати в людях почуття спільності та солідарності.

На думку Лукаша Приковського, необхідним є простір для дебатів і деліберації. Не вистачає місць, де б можна було розглядати проблеми міста або ж плюси та мінуси окремих заходів. Необхідно, щоб існував такий інструмент, який дозволив би узгоджувати інвестиційні проекти, а також діяти заради спільного блага.

Обговорення – це той ключ, який дозволяє мешканцям міста свідомо та виважено здійснювати вибір проектів. Однак, як це зробити в великому місті, де одразу відомо, що всіх залучити до процесу обговорення неможливо? Загальне голосування має ту безперечну перевагу, що участь в ньому може взяти кожний. Його недоліком є те, що можна голосувати навіть не ознайомившись попередньо з описом проектів, аргументами інших осіб стосовно того, чому слід підтримати одні інвестиційні проекти і відхилити інші. В зв’язку з великим масштабом сучасних міст необхідно знайти такий спосіб, який би дозволяв створювати умови для проведення ефективного обговорення питань розвитку міста і розгляду поданих проектів. Найкращим рішенням було б створення т.зв. громадянської панелі, яка передбачає, що для обговорень в рамках громадянського бюджету запрошуватиметься група осіб, обрана шляхом жеребкування та з дотриманням певних демографічних критеріїв, зокрема віку, статі, рівня освіти чи району проживання.

Якщо масштаб групи зменшити до 100 або 250 осіб (залежно від розміру міста), тоді проведення обговорення буде найбільш ефективним. Громадянська панель дозволяє створити «місто в мініатюрі». Це представницька група, якій можна доручити прийняття рішень стосовно вибору проектів.

Жеребкування є такою ж демократичною процедурою, як і вибори.

Перевага такого бюджету полягає в тому, що він дозволяє шукати порозуміння та проводити чесне голосування, без тиску з боку політичних фракцій в міський раді чи політичних партій, а також уникати передвиборчого змагання і зосередження уваги на поділі.

Якість громадянського бюджету в польських містах можна підвищити шляхом внесення певних змін та поправок на законодавчому рівні. Звичайно, тут не йдеться про всі

складові, лише про базові, основні стандарти, дотримання яких гарантувало б проведення процесу на належному рівні. Всі інші деталі були б до обговорення і прийняття вже на місцевому рівні. Що ж слід включити в закон? Одним з ключових питань є забезпечення участі мешканців в роботі групи, яка займається розробкою основних положень та принципів громадянського бюджету. Іноді до складу такої групи входять представники громадських організацій, іноді лише депутати, як, наприклад, в Сопоті. А що ж зі «звичайними» мешканцями? Є міста, в яких вони мають вплив на розробку основних положень та принципів, однак така ситуація є не всюди. Забезпечення такої участі означає, що до процесу розробки положень та принципів залучатимуться особи, які найбільш зацікавлені в належній якості процесу партиципаторного бюджетування і які не обов’язково повинні бути причетні до міської ради, на відміну від громадських організацій, які можуть отримувати кошти на свою діяльність з міського бюджету.

Слід також подбати про те, щоб проекти стосувались всіх питань, вирішення яких знаходиться в межах компетенції гміни, а їх обмеження було б можливим лише в рамках процедури громадянського бюджету. Йдеться про те, щоб цього не могли зробити безпосередньо депутати або міський голова.

Визначення пріоритетних статей витрат є основою, суттю громадянського бюджету і саме мешканцям належить здійснювати цей вибір.

Не завадило б, щоб в рамках громадянського бюджету законом була б передбачена можливість реалізації багаторічних проектів, яка з самого початку є в Сопоті. В законі також має бути прописане положення, що рішення мешканців стосовно того чи іншого проекту є обов’язковим до виконання. Дуже корисним було б також проведення мешканцями моніторингу процесу реалізації проектів. Можливо, варто відмовитись від участі в громадянському бюджеті немовлят, як це передбачено в Гдині. Якщо все ж існує така необхідність, вік виборців можна знизити до 16 років.

Все вказує на те, що протягом останніх п’яти років громадянський бюджет оселився в Польщі надовго. Однак, слід зазначити, що його потенціал є набагато більший, ніж той, що було використано до сьогоднішнього дня.

Джерело: Marcin Gerwin, 11.05.2016
http://www.krytykapolityczna.pl/artykuly/miasto/20160510/piec-lat-budzetu-obywatelskiego-w-polsce